Проводимо набір у дитячі та дорослі групи для занять з АЙКІДО       >>>       Попередній запис та додаткова інформація за тел. 067 455 9524       >>>      Для студентів НУ "Львівська Політехніка" заняття з айкідо БЕЗКОШТОВНІ       >>>      Запис студентів та додаткова інформація за тел. 067 455 9524

Facebook
YouTube

 

© 2013 Всі права застережено | Львівська Федерація Айкідо Айкікай

Що таке Айкідо і чому саме Айкікай?

 

 

АЙКІДО (яп. 合気道 — «шлях гармонійного розвитку») — японське бойове мистецтво створене Уесіба Моріхеєм.

 
Середовище виникнення Айкідо
 
В давні часи досконале володіння прийомами нападу і захисту, як зі зброєю так і без неї, було життєво необхідне кожному японському воїну. Тому бійці тренували різні види бойових мистецтв, передаючи секрети технік від батька до сина, від майстра до учня. Такі знання було важко отримати і береглися вони, як великий скарб від сторонніх очей. Поступово, з появою прошарку самураїв — елітних військових, з'явився культ меча і на передній план вийшло мистецтво володіння ним — тобто кендзюцу.
  
Але в сутичці завжди був ризик втратити меч, і тому кожен самурай також володів дзюдзюцу — мистецтвом бою без зброї. Поступово з настанням нових часів, відходом у минуле доби міжусобних війн, приходом панування вогнепальної зброї старі бойові мистецтва почали втрачати своє значення. Тоді знайшлись люди, які змогли переосмислити давні традиції і додавши до них філософію самовдосконалення людини і гармонії її зі всесвітом розробили новий підхід до бойових мистецтв, як до засобів становлення і розвитку особистості. Так з'явилися кендо, дзюдо, кюдо та інші. В цих назвах «До» (яп. 道) — це шлях розвитку і вдосконалення. Одним з таких шляхів і є мистецтво айкідо, що було створено Уесіба Моріхеєм, якого айкідоки називають О-сенсей («Великий вчитель»).
Технічни основи айкідо Уесіба заклав у середині 1930х років на базі інших бойових мистецтв, що тренував засновник. Ґрунтом стала школа Дайто-рю Айкідзюдзюцу, методи якої Уесіба вивчав під керівництвом Такеда Сокаку. Вона мала в своєму арсеналі більш ніж дві тисячі прийомів, і вважалась однією з найефективніших серед шкіл дзюдзюцу. Крім того, він вивчав Тендзін Сінйо-рю у Токусабуро Тозава в Токіо в 1901 році, Готоха Йагю Сінган-рю у Масакатсу Накаі в Сакаі з 1903 по 1908 рік та дзюдо у Такагі Кійоіті в Танабе в 1911 році. Також мали вплив на формування технік айкідо, прийоми роботи зі списом — ярі, шестом — дзьо і, можливо, багнетом — дзюкен. Все ж, зі збройних технік найбільший вплив безперечно мало мистецтво володіння мечем — кендзюцу. Духовні і філософські принципи айкідо Уесіба частково запозичив з дзен буддизму та релігії сінто. Також значний вплив на Уесібу і його філософію мав Дегуті Онісабуро — голова Омото-кьо. Треба зазначити, що айкідо розвивалось і вдосконалювалось засновником протягом усього життя. Мистецтво поступово змінювалось від більш жорстких формальних вправ, притаманних дзюдзюцу і скерованих на знищення супротивника, до більш м'яких форм, що мають на меті зупинити та не нашкодити. Серед учнів Уесіби можна знайти прихильників обох підходів, тому айкідо і зараз може досить суттєво різнитись від школи до школи, від майстра до майстра; тому воно й досі розвивається і вдосконалюється послідовниками Осенсея Уесіба.
 
Філософія Айкідо
 
Ай — рівновага, гармонія
Кі  — життєва сила
До — філософський принцип
 
Якби айкідо складалось лише з технічних прийомів, то воно не дуже б відрізнялось від інших напрямків дзюдзюцу. Але засновник створив філософію своєї школи, як складову, що визначає спосіб виконання прийомів, послідовність дій і ефективність айкідо.
Філософія айкідо виникла у середовищі філософії сходу. Так термін «кі» (китайське «чі») позначає процеси, що відбуваються у тілі людини. «Кі» повинно безперервно текти. Якщо з якихось причин відбувається затримка потоку «кі» у котромусь з органів, то у ньому починається хвороба. Однак «кі» — це не лише позаматеріальна сутність, що циркулює виключно у тілі людини — поняття «кі» може бути поширене на будь-який процес.
Філософія айкідо не концентрується на природі чи функції «кі». Основне завдання айкідо — вміти підтримувати рівномірний розвиток, осягати рівновагу в плавному русі (принцип айкі). Саме вивчення і практика даного вміння і є завданням айкідоки. «До» якраз вказує, що айкідо не є набором прийомів, які повинен застосовувати «позитивний герой» супроти «хуліганів», натомість, — це спосіб мислення який не припускає виникнення ситуацій, коли необхідно застосовувати фізичні вміння. Зупинка «кі» — це конфлікт, який необхідно розв'язати для відновлення внутрішньої рівноваги.
Конфлікт — це зіткнення двох сил, боротьба інтересів, коли жодна сторона не бажає поступитися, щоб не втратити свого обличчя. Переможе сильніший, але якщо сили приблизно рівні, то боротьба буде тривати довго та виснажувати обидві сторони. Енергія витрачається без змісту і користі. Розвиток припиняється та у найгіршому випадку починається занепад. Айкідо не концентрується на природі чи причині виникнення конфлікту, але на способі, у який його можна розв'язати. Техніка айкідо показує як розблоковувати зіткнення сил, оскільки той хто блокує, насправді блокує себе: сила і час іде на підтримання блокування, унеможливлюється розвиток, самореалізація. Кожен має власні інтереси, та завданням айкідоки є їх узгодження для загальної користі, оскільки агресія — це реалізація власних інтересів коштом інших. Розблокування не є тотожнім поразці. Рух дозволяє розвиватися, реалізувати свій потенціал, осягати нові вміння. Стиль дій майстра айкідо — рухатися для відкриття нових можливостей. Розв'язання конфлікту унеможливлює ситуації, у яких перемагає груба сила, — при плавному русі вона не має жодного значення. Наскільки б слабкою сила не була, її буде достатньо, щоб підтримувати розвиток.
 
Технічний арсенал Айкідо
 
Технічний арсенал айкідо складається з кількох складових: стійок, пересувань, страховок, та безпосередньо прийомів. В свою чергу арсенал останніх логічно ділиться на два великі розділи: тайдзюцу (робота без зброї) та буківаза (робота зі зброєю). Тайдзюцу складається з таких понять, як захвати (торі), атаки (уті, цукі), та прийомів від захватів спереду, ззаду, удушливих захватів та атак. Буківаза ділиться на роботу з мечем (айкікен), дзьо (айкідзьо – довжина 1,3 - 1,4 метра) та ножем і складається з формалізованих вправ для одиночного виконання (субурі) та парного виконання (авасса, кумі тачі). Існують прийоми, які поєднують обидва підрозділи між собою (наприклад коли один з айкідок без зброї, а інший озброєний та інше).
Докладніше про технічний арсенал айкідо можна подивитись у розділі Технічний арсенал айкідо у Вікіпедії.
 
Аспекти практичних тренувань
 
Практика айкідо призводить між іншим і до фізичного розвитку айкідок. А саме значно поліпшуються гнучкість, витривалість, фізична міць (але з поміркованим акцентом на силі), крім того тренування призводять до покращення зосередженості, керованого розслаблення, врівноваженості. В техніках айкідо в порівнянні з іншими видами бойових мистецтв частіше застосовується тиск та продовження руху партнера ніж витягування, жорсткий контакт, силове протиборство. Ця різниця дозволяє займатися айкідо значно ширшому колу практикуючих. В айкідо головний акцент робиться на координації рухів тіла, та рівновазі. В багатьох додзьо (з японського – «зал для тренування») кожне тренування починається з розминки до якої входить розтяжка та відпрацювання самостраховки (кувирки, падіння, страховка і т.і.).
Хоча за часів О-сенсея була більше поширена практика вільного стилю. Сучасне айкідо базується на формалізованих формах («ката»), що виконуються двома айкідоками разом. В основі тренування лежить поділ пари тренуючих на «уке» (той що нападає) і «наге» (також може називатись «торі» в залежності від стиля), що нейтралізує напад використовуючи техніку айкідо. Треба усвідомити, що «уке» і «наге» це не конкуренти, які повинні перемогти противника за любу ціну, а партнери, що допомагають один одному краще засвоїти техніку.
Обидві ролі є необхідними для вивчення айкідо, бо дозволяють «наге» вчитись контролювати і використовувати енергію нападу, розвивати відчуття свого центру, в то час як «уке» вчиться, контролювати своє положення в невигідних, неврівноважених позиціях в які він може потрапити при виконанні «наге» захисних дій, а також вчиться бачити можливість протидії у разі недосконалого виконання техніки партнером. «Уке» постійно намагається відновити рівновагу і зменшити свою зону ураження, тоді як «наге» намагається залишити «уке» в неврівноваженому стані і зберегти можливість для успішних дій. В більш просунутому тренуванні, «уке» може використовувати методи анулювання («каеши-ваза») для того щоб перехопити ініціативу і знов перейти до атакуючих дій (наприклад кинути «наге»). «Уке» означає «отримувач». Добрий «уке» завжди повинен слідкувати за діями партнера, та виконувати страховку щоб уникнути значного болю чи пошкоджень. В свою чергу «наге» відповідає за те, щоб запобігти травмам «уке», контролюючи свою швидкість і силу в залежності від майстерності його партнера.
Під час тренувань з тай-джицу прийнято, що кожен з пари айкідок по черзі виконує роль «уке» і «наге». Крім того заохочується практика, коли кожен наступний прийом айкідока повинен відпрацьовувати з іншим партнером. Це дозволяє кожному оволодіти технікою як наступу, так і захисту та відпрацювати це вміння з різними партнерами (за вагою, зростом, швидкістю, тощо).
 
Ступені айкідо
 
У айкідо використовується система ступенів, яка є спільною для бойових мистецтв Японії (карате, кендо, дзюдо), спочатку ідуть учнівські ступені (кю) після чого присвоюються ступені майстра (дан). Найнижчий ступінь у айкідо — шостий кю (хоча у деяких федераціях ступені можуть починатись і з десятого, як правило при атестації дітей). Найвищий учнівський ступінь — перший. Для здобуття п'ятого кю повинно минути щонайменше півроку тренувань, поступово проміжок між черговими ступенями збільшується. Для здобуття першого ступеня майстра (першого дану) кандидат повинен відповідати певним вимогам: після здобуття першого кю повинно минути щонайменше рік тренувань, брати участь у семінарах, що провадяться видатними майстрами, у деяких федераціях є ще віковий ценз — 16 чи 18 чи 20 років (але зазвичай дана вимога виконується автоматично). Найвищий ступінь у айкідо — восьмий дан. Десятий дан тепер надає тільки федерація за особливі заслуги та внесок у айкідо і тільки після смерті. Слід зауважити, що рівень майстерності відображається нижніми майстерськими ступенями, ступені вище четвертого присуджуються за розвиток чи популяризацію айкідо. Але без сумніву майстер восьмого дану розуміє айкідо значно краще ніж власник дану третього.
 
Із ростом майстерності тренуючий отримує пояси певного кольору. В більшості шкіл айкідо є лише два типи поясів — білий, що вказує на учнівський рівень, і чорний, для майстрів. Але застосовуються і інші кольори в залежності від традицій конкретної школи. Певним додатковим елементом, що вказує на досвід тренуючого є хакама — тренуючий має право носити хакаму починаючи з певного рівня (в залежності від федерації з першого кю або з першого дану). Це правило має раціональні причини — початкуючому важко переміщуватись з цим додатковим елементом однострою.
 
Спорядження айкідоки
 
Однострій (форма одежі)
 
Однострій практикуючого айкідо, або айкідогі  (яп. 合気道着) складається з:
 
Біла куртка «Ґі» і штани «Дзюбон».
Білий або чорний пас «Обі».
Чорні широкі штани «Хакама».
 
Зброя (тренувальна, використовується для формування
правильних рухів)
 
Арсенал зброї складається з:
 
Бокен — дерев'яний меч.
Дзьо — дерев'яна палиця.
Танто — дерев’яний ніж.
 
Всесвітній Фонд Айкідо Айкікай 
 
Фонд Айкікай (яп. 財団法人合気会) - організація з вивчення і популяризації айкідо, створена безпосередньо Моріхеем Уесібою і офіційно визнана урядом Японії в 1940 році.

Протягом декількох десятків років саме розуміння айкідо, як бойового мистецтва самим О-Сенсеєм істотно переосмислювалося. Це призвело до того, що в різний час деякі з його учнів засновували власні напрями, які відображали саме те айкідо, яка їх Учитель викладав в той чи інший період свого життя. Також багато стилів айкідо були створені майстрами, які безпосередньо не навчалися у Уесіби, як під час його життя, так і після його смерті. Оскільки Фонд Айкікай організував безпосередньо сам Уесіба, який до своєї смерті і очолював його, то Айкідо Айкікай вважається офіційним спадкоємцем цього бойового мистецтва і максимально наближений саме до того айкідо, яке Уесіба викладав у свої останні роки.

Основа Айкікай - Всесвітня штаб-квартира (Хомбу) Айкідо в Токіо, головна організація, що займається популяризацією та розвитком Айкідо в усьому світі. Інструктори Хомбу додзьо направляються в країни Північної і Південної Америки, Європи, Африки та Азії. Незалежно від расової і національної приналежності, у всьому світі займається понад 1,2 млн. людей з 80 країн.
 
З кожним роком кількість практикуючих Айкідо збільшується завдяки тому, що Айкідо користується все більшою популярністю.
 
Організації, які практикують Айкідо від імені та під егідою Фонду Айкікай чітко визначені самим фондом та для представництва у країнах світу отримують від Хомбу Додзьо офіційне визнання.
 
Одним із послідовників традицій Всесвітнього фонду Айкікай в Україні є Українська Федерація Айкікай Айкідо.

 

 

 

 

 

Президент ЛФАА

В.Ганіткевич